Подарунок телепата (на украинском языке), Бережной Василий Павлович, читать полную версию книги

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Подарунок телепата (на украинском языке)

- Ти менi пробач, Оленько, поспiшаю. Дуже радий, що зустрiлись, але бiжу, бiжу. Бувай. - Уже на сходах обернувся i гукнув: - Дзвони! На тротуарi мало не налетiв на якусь жiнку, до перехрестя, де стояли телефоннi будки, бiг, неначе треба було дзвонити про пожежу. Перший же автомат забрав у нього двi копiйки i не з'єднав з квартирою Соломiї. Хмикнувши, Сергiй Антонович перейшов до другого. Цей вчинив те саме. Третiй... Монеток уже не було. Подався в гастроном розмiняти, але бiля каси стояла велика черга, а касирка возилася з чековою стрiчкою. Одне слово, все дiялося за класичним законом падiння бутерброда з маслом. Довелося їхати тролейбусом на Хрещатик до центрального поштамту. Голос його був такий хрипкий, що Соломiя не одразу впiзнала. - Слухай... я на Хрещатику... - Хто це? - Не впiзнала? Це ж я!.. - Куди ви дзвоните? - Це я, Соломiє, Сергiй... - Ти? - її здивований голос звучав для нього музикою. - Що сталося? - Та сталося. Давай зустрiнемось на Володимирськiй, розповiм. I виставку квiтiв побачимо. - А де саме? - Отам, де зустрiчались... у першiй молодостi! Може, це було й сентиментально, та певне, що так, але вони зустрiлися в ажурнiй альтанцi, що приткнулася на крутому зламi верхньої тераси. Звiдси вони не раз i не двiчi милувались краєвидом Подолу, блакитним Днiпром, густими парками, що зеленою хмарою опустилися на його схили.

Книга закрыта по требованию правообладателя.