Чарівний бумеранг, Руденко Микола Данилович (Микола Руденко), читать полную версию книги

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Чарівний бумеранг

Ми сіли на лаві біля Аскольдової могили. Вечір був тихий, теплий. Сніг уже весь зійшов, Дніпро звільнився від криги. Ми дивилися на галактику Дарницьких вогнів, а розмовляли про таємниці небесних галактик. Я позаздрила героям Г. Уеллса, які мали машину часу і з дивовижною легкістю перекидались із одного тисячоліття в друге. — А знаєш, Оксано, — сказав Микола. — У мене є машина часу. Я тобі її показував. Спершу я нічого не зрозуміла. Потім глянула на нього. Микола таємниче усміхався. — Отой бумеранг… Ти гадаєш, чому я вирішив приєднати його до наших експонатів? Бумеранг має дуже цікаву історію… — І ти літав? — Звичайно… Іще в дитинстві… Слідами діда Максима. Там я бачив такий малюнок… Ех, якби можна було залучити його до нашої колекції!.. Він тоді справив на мене більше враження, ніж «марсіанський бог». Я так зраділа, що Микола зрештою хоче розказати мені про себе! Правда, його важко уявити дитиною чи навіть підлітком. Але не завжди ж він був отакий кремезний… Я спитала: — Коли ж це було?.. Микола здивував мене своєю відповіддю. — Так просто й не скажеш… Тут є два виміри. З одного боку, це було тоді, коли я вчився у шостому класі. А з другого боку… З другого — тоді, коли дід Максим служив юнгою на «Отважном». Тобто понад сто років тому. Він прожив, мабуть, років сто п'ятнадцять…

Книга закрыта по требованию правообладателя.