Пригоди. Подорожі. Фантастика - 86, Савченко Віктор Васильович, читать полную версию книги

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Пригоди. Подорожі. Фантастика - 86

— Іване Васильовичу? Скільки ж то вас не бачив? Гай-гай… Чим можу зарадити? Лагідний, приємний тон додав Бондарю духу: — Та-а не вгадаєте, з чим до вас завітав. — Звісно, не вгадаю. Скажете. І хоч у залі — жодної душі, Іван Васильович для певності оглянувся. — Золото приніс, — прошепотів до керуючого. — Що? Що таке? Яке золото?.. — Не лякайтесь, не лякайтесь, — скоромовкою випалив Бондар. — З музею золото, експонати, коштовності. Хочу здати до банку. Це ж така цінність — страх бере. — Куди здати? — не міг уторопати керуючий. Коли збагнув, скрушно похитав головою: — Спізнились. Де ви були раніше, три дні тому… — Пізно?.. А нас усе стримували, чекайте, чекайте, немає ніяких вказівок, не згортайте експозиції. От і маєш… Що ж тепер? — Не знаю, що вам порадити. Радий допомогти, але все банківське золото позавчора відправлено спеціальним поїздом. — Відправлено… — Бондар онімів, гаряча хвиля вдарила в скроні. Трохи оговтавшись, ледве вимовив: — Своє відправили, а наше візьміть. Прошу вас. Видайте мені на руки документ. — Іване Васильовичу, опам’ятайтесь, про що ви говорите, — керуючий здивовано дивився на директора музею. — Порадьте, як це зробити? Хочете загубити мене й себе? З банку навіть охорону зняли. Одного мене лишили, так, для форми, для годиться, державна ж установа.

Книга закрыта по требованию правообладателя.