Таємниця піратських печер, Валеро Рудольфе Перес, читать полную версию книги

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Таємниця піратських печер

— Річ у тому, що… зовсім випадково Маркос і я згадали про одне місце, і Пако та Пепе дуже сподобалось… Думаю, що… Я знаю, що їм хочеться побувати там, якщо ти їх туди зводиш. — І що ж це за місце, Аліно? — Берег, тату. — Пляж? — Н-ні, тату. По-моєму, їм хочеться побачити… Піратські печери. — Печери? — Так, — підтвердила Аліна і заторохтіла на одному подиху: — Річ у тому, що Пепе дуже багато знає. Він вивчає у школі щось про печери. А в Піратських печерах він, може, знайде щось стародавнє, індіанське, огляне їхні оселі, щоб знати, як вони жили. Поведеш його туди? Селестіно насилу стримувався, щоб не посміхнутись. Але, переборовши себе, споважнів і поклав руку на плече Пепе: — Гаразд, хлопче. Цими днями я осідлаю коня, і ми вирушимо на узбережжя, щоб подивитися ті печери. — Тату, — занепокоїлась Аліна. — Але ми теж хочемо подивитись. — Он як! То й ти вивчаєш це в школі? — Ні, але… Тату… Я теж… Я вже велика. Ти візьмеш нас, правда? Селестіно зміряв доньку поглядом. Потім зняв капелюха і пригладив волосся. — І справді, ти вже виросла. Від горшка — три вершка, — усміхнувся він. — Гадаю, тебе можна взяти. — І додав заклопотано — Хоча не знаю, чи дозволить нам мама заночувати там… Та й намет треба дістати.

Книга закрыта по требованию правообладателя.