Два брати, Нечуй-Левицький Іван Семенович, читать полную версию книги

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Два брати

Нечуй-Левицький Іван Семенович

- Ну, хлопці! котрий же знайшов гроші? - Я! - крикнув Юрко, як опечений. Юрко стукнув лобом об поміст, поцілував край килима під ногами в князя й висипав на килим купу червонців. Улас витрусив і свої кишені. - Оце всі дочиста гроші, що ми знайшли, - каже Юрко. - Мій брат хотів з грішми вернутися додому, та вже я вмовив його принести до вас та оддать вам. Улас помаленьку повернув до Юрка голову й тільки липнув на його здивованими очима. - А я ще знайшов оцю вашу вкрадену річ, - задріботів Юрко, - але, може, не вашу, а вашої дочки. Він витяг з кишені дороге князівнине намисто й показав князеві. Князь зрадів і простяг руку, щоб взяти намисто. Юрко сховав його в кишеню та й каже: - Це намисто я оддам тільки Тому, чиє воно: оддам тільки князівні в руки. - Цього, хлопче, не можна зробить, бо тобі князівни не можна бачить. Вона живе в садку, в кришталевому палаці, і тільки царевичі та княжевичі можуть бачить її обличчя. Тільки що князь промовив ці слова, аж князівна присилає до батька царедворку, щоб дозволив привести до неї того, хто знайшов її намисто: кішечка вранці принесла їй дощечку на шиї. - Коли так, то неси сам до дочки намисто, а за те, що ви вчинили мені послугу, я вас надарую. Зоставайтесь служити мені в палаці. Ти, Юрку, будеш за старшого над моїми слугами та робітниками, бо ти мені сподобався; а ти, Уласе, доглядатимеш моїх вловчих собак, моїх коней та свиней.

Книга закрыта по требованию правообладателя.