Мор, Шевчук Валерий Александрович, читать полную версию книги

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Мор

«Морові лікарі», – здригнувся странній. Один з лікарів, котрий ішов услід за валкою, побачив страннього і повільно попрямував до нього, черпаючи черевиками куряву. Був кремезний, широкий у грудях і важкий у ході. – Хворий? – спитав коротко, і голос його з-під маски зазвучав голосно й насторожено. – Чого тут стираєшся? Странній намагався не дивитися на лікаря, бо це могло його злякати. – Хочу, пане, пройти в місто, – сказав він, розглядаючи свої розбиті патинки. – Живеш там? – Ні, – сказав стравній. – Не живу і не маю нікого рідного. Лікар сердито блимнув на нього скельцями машкари. – Шукаєш смерті? Странній таки намагався не дивитися на лікаря. Водночас йому було й утішно, що той його не боїться. – Я довго мандрував, – відказав спокійно. – Гляньте, пане, на мої патинки. Я вже не раз зустрічався з мором і дечому навчився. Від мору, пане, не рятується той, хто тікає. За містом мор лютує не менший і так само косить людей. Найліпший спосіб сховатися – наблизитися до нещастя. – Дивні думки, – не без іронії сказав лікар. – Але цей бенкет, затям собі, гіркий! – Знаю, – сказав странній, дивлячись, як запалав рожевим полум'ям захід. – Спершу я, як і всі, тікав від мору й тинявся де доведеться. Загинули мої рідні, і я залишився сам. А самотою жити, пане, – невелика радість. Отож вони й прийшли до мене, ці думки, що їх ваша милість назвав дивними.

У нас есть только неполная версия книги.

Книга закрыта по требованию правообладателя.