Ерагон, Паолини Кристофер, читать полную версию книги

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Ерагон

Низькі дахи міцних дерев’яних будинків було вкрито соломою або дранкою. Над ними вився дим, сповняючи повітря дивним запахом затишку. Оселі мали широкі ґанки, де мешканці, як правило, збиралися для розмов чи укладання торгових угод. Де-не-де світилися віконця, в яких горіла свічка або лампа. У вечірньому повітрі Ерагон уже здалеку почув спокійний гомін чоловіків та вигуки жінок, що квапили їх додому. Парубок рушив поміж будинками до крамниці м’ясника. Над великою присадкуватою будівлею здіймалися клуби густого чорного диму. Ерагон поштовхом відчинив двері. Від вогню, що потріскував у складеній із каміння пічці, в просторому помешканні панували тепло й затишок. Порожній прилавок тягнувся вздовж усієї дальньої стіни. Підлогу було встелено соломою, а сама хатина виглядала такою ошатною й чистенькою, ніби власник цього закладу весь свій час витрачав тільки на те, аби шукати по закутках пилюку й бруд. За прилавком стояв м’ясник Слоун. Це був невеличкий на зріст чоловік, убраний у бавовняну сорочку й довгий, забруднений кров’ю фартух. На поясі в нього красувалася ціла колекція ножів. Хворобливо-землисте обличчя Слоуна вкривали цяточки віспи, а чорні очі випромінювали підозру. Він натирав прилавок якоюсь старою ганчіркою.

Книга закрыта по требованию правообладателя.