Нащадки скіфів, Владко Владимир Николаевич, читать полную версию книги

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Нащадки скіфів

Глибока мовчанка запанувала в кімнаті. Чути було, як шипіла карбідка та постукував пальцями по столу Іван Семенович. Що й казати, Дмитро Борисович цього разу блискуче довів свої думки й припущення. Нарешті Іван Семенович підвів голову. Він побачив, як благально дивиться на нього Ліда, як нетерпляче чекав його висновків Артем, що зовсім уже забув про своє роздратування. Іван Семенович широко всміхнувся: — Гаразд, умовили! Загальні радісні оплески були йому відповіддю. Боксер здивовано розплющив очі: що то за галас, мовляв? — Завтра у нас неділя, — вів далі Іван Семенович. — Відпочинемо, підготуємося, бо справа ця складна і відповідальна. А післязавтра — на дослідження печери, в глибоку розвідку! Не ставитимемо перед собою надто широкої мети. Припустімо, що ми на певний... недовгий час цікавимося переважно археологічним напрямом роботи. — А цей археологічний напрям дасть вам геологічні наслідки, — зауважив Дмитро Борисович. — Побачимо, побачимо. — І ми всі підемо на дослідження печери? — вирішив цього разу поставити крапку над «і» Артем. — Всі. Всі разом, візьмемо з собою й Діану. Підемо, собако? Боксер знову лінькувато розплющив очі, почувши своє ім’я, але зразу ж таки й заплющив їх: його, видно, ця справа цікавила менш за всіх.

Книга закрыта по требованию правообладателя.