Міжконтинентальний вузол, Семенов Юлиан Семенович, читать полную версию книги

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Міжконтинентальний вузол

— Уявляю, — зітхнув Славін, — якби замість багатьох транспарантів ми в установах прикріпили таблички: «Товаришу, не забудь облизати кінчики пальців!» Американці в усіх офісах розставили таблички: «Усміхайтеся!» Ну що ж, усмішка — це гарний настрій, а він вигідний суспільству, зміцнює нервову систему співгромадян… — Молодець Петро, — знову повторив Степанов, — він був перший, хто видав на Русі «правила хорошого тону», після нього жодного царя не цікавило, як люди поводяться в товаристві, — аби лише мовчали й не ремствували; Лермонтов недаремно писав: «Страна рабов, страна господ…» Тільки ніяк не збагну, чому наше могутнє телебачення не запросить Вячеслава Тихонова або Майю Плісецьку й не попросить їх вести щомісячну програму «Хороший тон»? Знаєш, як слухали б люди? — Це про те, в якій руці виделку тримати, чи що? — заклопотано запитав Славін. — Не підштрикуй, Віталію, не треба. Чорт з ним, у якій руці виделка… А от хто винен у тому, що в нас на шосе розбиті пляшки валяються? Після туристів у лісі залишається сміття, наче якісь окупанти познущалися з природи! А н установах особливо, де видають довідки — чиновники сваряться, розмовляють з відвідувачами, немов з ворогами, а не із співгромадянами, — чому це раптом?! На ідеологічних противників з Бі-бі-сі таке не повісиш, треба себе винуватити, чужих завжди легше, — виправдання власного неробства й величавого ледарства.

Книга закрыта по требованию правообладателя.